Головна » Смак часу » Виделка: довга дорога до столу

Виделка: довга дорога до столу

Виделка здається нам звичною річчю — такий самий обов’язковий елемент на столі, як ніж чи ложка. Але її шлях до загального визнання був довгим, складним і… подекуди скандальним.

Перші згадки: Візантія та Схід

Найдавніші аналоги виделки з’явилися на Сході — у Персії, Єгипті, а згодом у Візантії. Їх використовували в аристократичних колах, здебільшого жінки. Це були витончені прилади з двома зубцями для подачі фруктів і солодощів.

В Європі — гнів і осуд

У X–XI століттях виделка потрапила до Європи через візантійських принцес, які виходили заміж за італійських або німецьких вельмож. Але церковники були шоковані — вони вважали виделку проявом гордині і зневаги до “божого дару” — їжі.

Так, у 1004 році принцесу Теодору, яка користувалась виделкою у Венеції, засудили як “грішницю”, а після її смерті від чуми це трактували як “божє покарання”.

Середньовіччя: пристрасть до рук

Протягом усього Середньовіччя їли переважно руками або ложками. Виделки вважалися марнотратством і предметом надмірного вишуканого етикету. Їх застосовували хіба що для сервірування великих страв або на бенкетах при дворах.

XVII століття: Франція та Італія змінюють правила

Італія стала першою європейською країною, де виделки почали входити в моду. А коли король Франції Людовік XIV ввів їх до придворного етикету — інші країни почали наслідувати.

Саме у XVII столітті з’являються перші “родинні набори” столових приборів, і виделка починає завойовувати обідні столи Європи.

Виделка в Україні

У традиційній українській культурі виделка з’явилася досить пізно — приблизно у XVIII–XIX століттях у заможних родинах. До того їли ложками, руками або ножами. У народній культурі виделка сприймалась як “панський” прилад.

На селі виделки почали масово використовуватись аж у XX столітті — з розвитком промисловості та масового виробництва металевих приладів.

Символ статусу та зручності

Сьогодні виделка — буденна річ. Але вона пройшла шлях від предмета розкоші до стандарту повсякденного життя. Її зубці — це відбиток еволюції смаку, гігієни й уявлень про культуру їжі.