Ложка: від мушлі до срібла

Ложка — найстаріший столовий прилад, відомий людству ще з доісторичних часів. Вона була з нами задовго до ножа чи виделки, і навіть у своїх найпримітивніших формах служила головному призначенню — доставляти їжу до рота.
Від черепашки до кістки
Перші ложки — це природні форми: черепашки, порожнисті камінці, вирізані шматки дерева чи тваринних кісток. Археологи знаходили такі предмети на стоянках людей кам’яної доби.
У Давньому Єгипті ложки вже мали продуману форму й часто були оздоблені. Їх робили з дерева, слонової кістки або бронзи. Багато з них використовували не лише для їжі, а й у релігійних обрядах.
Античність і Середньовіччя
У Римі існували cochlearia — маленькі ложечки з довгими ручками, призначені для яєць та молюсків. У середньовічній Європі ложки стали повсякденним посудом, особливо в монастирях і сільському побуті. Їх виготовляли з дерева, рідше — з металу.
Символ статусу
У Новий час (XVI–XVIII ст.) ложки стали важливими символами багатства. У багатих родинах їх виготовляли зі срібла або навіть золота. У деяких країнах традицією було дарувати новонародженому срібну ложку на щастя — так виник вираз “народився з срібною ложкою в роті”.
Українська традиція
В українському селі до ХХ століття найпоширенішою була дерев’яна ложка. Її часто прикрашали різьбленням, а в багатьох регіонах існувала традиція індивідуальної ложки — “чужою” користуватись було небезпечно з погляду звичаїв.
Також були “ложкарі” — майстри, які спеціалізувались на виготовленні ложок. Їхні вироби цінували і використовували на ярмарках, обмінах та весільних обрядах.
Висновок:
Ложка — це не просто знаряддя для поїдання супу. Це супутниця цивілізації, яка пройшла шлях від кам’яної доби до сучасної кухні, не втративши своєї актуальності.